Беларусы не забыли про Виктора и Эдуарда Бабарико. Об этом заявила Светлана Тихановская в день пятой годовщины их задержания.
Виктор Бабарико выдвигался в кандидаты в президенты во время избирательной кампании 2020 года. Его сын Эдуард был руководителем изибирательного штаба. 18 июня 2020 года они везли в ЦИК собранные подписи в поддержку кандидатуры Виктора Бабарико. Оба были задержаны ДФР КГК. Вечером того же дня в Минске состоялись акции в знак протеста против их задержания.
«Пяць гадоў за кратамі, без родных — і з аднымі толькі ўспамінамі пра звыклае жыццё. За гэты час змянілася многае. Многія беларусы з’ехалі з дому, змянілі працу. Хтосьці пранікнуўся цікавасцю да роднай мовы, хтосьці пачаў вывучаць замежную. Хтосьці анямеў да чужога болю, а хтосьці напоўніўся новай хваляй спагады…
Мы страцілі шмат і навучыліся жыць па-новаму. Але адно засталося нязменным: дзе б мы ні былі, мы ўсюды нясём з сабой памяць пра тых, хто апынуўся ў няволі не за злачынствы, а за годнасць. За свае мары пра іншую Беларусь і жаданне ўдзельнічаць у лёсе сваёй краіны.
Я не раз чула ад былых палітвязняў, што там ёсць вялікі страх быць забытымі. І я ўпэўненая, што беларусы не забылі ні пра Віктара, ні пра Эдуарда, ні пра сотні іншых палітвязняў. Мы гаворым пра іх і працягваем змагацца за кожнага і кожную», — говорится в заявлении Тихановской.
В июле 2021 года года Виктора Бабарико осудили на 14 лет лишения свободы. Эдуард Бабарико долгое время содержался под стражей без обвинений. В июле 2023 года его приговорили к 8 годам лишения свободы. Через год был вынесен еще один приговор — 2 года лишения свободы по ч. 2 ст. 411 УК («Злостное неповиновение требованиям администрации колонии»).